Коли мова заходить про міжнародні контракти, я завжди ловлю себе на думці, що це вже не просто юриспруденція. Це трохи дипломатія, трохи психологія і багато уважності до дрібниць, які на перший погляд здаються формальністю. Але саме в цих дрібницях найчастіше й ховаються майбутні конфлікти.

Перше, з чим стикаєшся, — різні правові системи. Континентальне право, common law, змішані моделі. Те, що в одній країні вважається очевидним і не потребує окремого прописування, в іншій взагалі не існує без чіткого формулювання. І тут небезпечно покладатися на «загальну логіку» чи інтуїцію. Вона часто підводить. Саме тому питання застосовного права і юрисдикції не можна відкладати «на потім» або залишати в розмитому вигляді.